В наш час важко уявити прес-службу без штатного відео оператора, фахівця ,котрий здатен за короткий проміжок часу зняти та змонтувати якісний відеоматеріал про роботу та життя організації. В Асоціації дворового футболу Волині такий фахівець є. Людина з багаторічним досвідом у інформаційно-медійній сфері, справжній профі своєї справи -Дмитро Байда.
В рамках проекту “Люди АДФ” Дмитро поділився секретами успіху та розповів про свій шлях в Асоціації.
Дмитре, коли ти виявив хист до знімання відео?
Я б не назвав це хистом – радше цікавістю, яка почалася ще у школі. Під час навчання на другому курсі університету мене запросили взяти участь в повноцінному кінопроекті, де я виступав у ролі журналіста, створював бекстейдж. Після цього я зрозумів наскільки круто працювати в команді, досягати високих результатів. І, напевно, з цього моменту я зрозумів, чим хочу займатися усе життя.
Тобто, з другого курсу університету ти виявив бажання займатися журналістською діяльністю?
Журналістська діяльність розпочалася ще у школі, але з плином часу я зрозумів, що потрібно ставати більш автономним, щоб ні від кого не залежати. Потрібно вчитися самому вибудовувати кадр, світло. І лише будучи повноцінною хорошою одиницею, маючи досвід, певні навики, ти зможеш створювати якісний контент. Україна – не Голлівуд, але попри це у нас є попит на відео контент. Зараз золотий час для того ,аби зайти на цей ринок і насолоджуватися тим, що є.
Ти самотужки опановував відео монтаж чи відвідував спеціалізовані курси?
Монтувати відео я навчився сам,переглядаючи відео уроки на YouTube. Паралельно з цим я спілкувався з людьми, котрі мали досвід у цій сфері, отримував від них роботу та черпав знання. Якби у мене була профільна освіта, все було б набагато простіше, оскільки під час навчання тобі дають ази, які іноді дуже важко побачити в процесі роботи.
Скільки часу монтував перше у житті відео?
На короткий хвилинний відеоролик без якихось додаткових ефектів я витрачав день-два. Мій дебют був дуже сумним, адже відео я монтував на старенькому ноутбуці без супернавиків.
Скільки часу в тебе йде на монтаж відео зараз?
Успіх створення будь-якого відео залежить в першу чергу від якісної перед знімальної підготовки, яка займає близько 70% часу. Ну, і від потужності комп’ютера теж. Якщо мати справу з якісним обладнанням, то хвилинне відео можна зробити за годину.
Якими навиками повинен володіти відео оператор?
Передусім має бути бажання пізнавати щось нове і розвиватися. Якщо оператор має режисерські амбіції і прагне знімати не просто весілля та іншу комерцію, він повинен мати не лише технічні навички, а й теоретичний бекграунд. Відео оператор повинен мати широкий кругозір.Ринок відео зйомки постійно оновлюється. З появою ТікТок майже кожна людина може змонтувати відеоматеріал. Тому, аби залишатися на плаву, хороший фахівець повинен бути в тренді та постійно вдосконалюватися як практично, так і теоретично.
Поговорімо про Асоціацію дворового футболу Волині. Як ти потрапив до АДФу?
Асоціація дворового футболу Волині має свого сірого кардинала – це Ігор Янченко. Він привів в Асоціацію не одну людину. Ми познайомилися на інших змаганнях, і він одразу ж запропонував співпрацю. Тішить, що попри моє не завжди відповідальне в минулому ставлення до роботи ,він зумів розгледіти мій потенціал. Я йому за це вдячний. З кожним турніром АДФ розвивається, а разом із тим вдосконалююся і я як відео оператор.
Твій девіз по життю?
Працюй невпинно-розвивайся щохвилинно. На мою думку, чистити мозок працею – це найкраще, що може бути. Я кайфую, коли повністю розчиняюся в роботі. Якщо у тебе є ціль – рішення прийде. Все, що для цього потрібно – багато працювати та не втрачати віру у себе. Не треба нарікати на світ ,країну, уряд, оточення. Коли тобі за 20 – ти сам відповідаєш за себе.
Окрім Асоціації ти працюєш ще у кількох напрямках. Розкажи про них
Наразі я намагаюся відходити від фотозйомки і максимально поринати у відео монтаж. Зараз, в основному, мене цікавить комерція – це та штука, яка допомагає не лише добре спати, а й добре їсти. Згодом мені б хотілося зайнятися музичними відео, є кілька думок з живими акустичними кліпами. Також знімаю великі інтерв’ю та цікавлюся зйомками історичних матеріалів, урбаністикою.
За час пандемії коронавірусу Україна пережила два локдауни. Як це відобразилося на тобі і на твоїй роботі?
Я б не сказав, що роботи стало менше, оскільки все перейшло в онлайн. Ринок переформатувався. На початку всі були певною мірою шоковані, ніхто не витрачав гроші: ні на продукцію ,ні на рекламу. Але згодом все повернулося до звичного стану. Листопад-грудень минулого року – це був найскаженіший час у моєму житті, оскільки роботи було неймовірно багато.
Окрім створення крутих фото та відео матеріалів ти ще й граєш на гітарі?
Моє захоплення музикою не припинялося ніколи. Я дуже ціную людей,які грають справжню живу музику, не думаючи про комерцію. Насправді, я вже понад рік не брав гітару до рук. В університеті в нас була група, ми робили дуже круті співанки. В Луцьку такого середовища я поки не знайшов. Взагалі, я вважаю, що гітара – це незамінний мотиватор до згуртовування у будь- якій компанії.
Які твої улюблені гурти, виконавці?
Мене цікавить передусім вулична культура, втім, іноді слухаю класику: Любомира Мельника, Фридерика Шопена. Подивившись фільм “Богемна рапсодія” про гурт Queen, я відкрив новий пласт, певною мірою зрозумів ці пісні зсередини.
Які три якості ти найбільше цінуєш у людях?
Працьовитість. Патріотизм, при чому це стосується не лише країни, сім’ї , а й організації, де людина працює і здатна поставити інтереси колективу вище за власні. І третє – це прагнення до розвитку. Коли людина виходить із зони комфорту, не скаржиться і впевнено іде до мети, вдосконалюючись при цьому.
За освітою ти український філолог,окрім навчання в Острозькій академії, ти здобував освіту й у США
Перший рік я намагався не відволікатися ні на що, але згодом зрозумів, що практичних знань, які стануть у нагоді я не можу отримати. Тому з другого курсу почав займатися студентським самоврядуванням, різними Інтернет проектами. В процесі активності мене помітили і запропонували поїхати першим у новій програмі обмінів між університетом та Америкою. І, власне, у 2017 році я вирушив до Рочестера, що у штаті Нью-Йорк, де чотири місяці здобував освіту в сфері інформаційно-медійної діяльності у місцевому університеті.
Який досвід ти там здобув?
За період перебування в Америці я зрозумів, що немає ідеальних країн. Я не хотів би там жити на постійній основі. Працювати, навчатися деякий час – так, але не більше. Мені більше до вподоби Європа, наш регіон. Прикро, що зараз Україна падає в культурно-освітньому плані, адже ми тяжіємо до американського типу освіти, де є обмежена кількість курсів, можна обрати основний напрямок, і в нашій країні думають, що це круто. Насправді ж, наші люди, які приїздять до Америки з загальною освітою, набагато швидше адаптовуються. Також до мене прийшло розуміння, що не можна і не потрібно вірити усьому, що нам говорять з екранів телевізорів.
Твоя дівчина теж працює журналісткою. Як двом медійникам живеться під одним дахом?
Я дуже радий, що в нас з Олею є спільний вектор. Вона і друг, і підтримка. Це людина, яка завжди поруч. З Олею ми робимо спільні проекти, працюємо в університеті. Вона максимально розширює мій кругозір, нам завжди є про що поговорити: від історії до побутових питань.
Як проводиш дозвілля?
Зараз 90% мого життя займає робота. Втримати баланс між відпочинком і працею поки важко. Якщо вільна хвилинка все ж виникає, намагаюся проводити її з родиною та дівчиною .
І останнє питання. Для тебе АДФ – це…
Це молоді хлопці, які роблять середовище для інших людей. Ті, котрі віддають частинку себе для того, щоб дати змогу молоді не перебувати на вулиці з цигарками в зубах, а прийти зіграти у футбол, відпочити у колі друзів. Я це дуже ціную. Вірю в те, що у найближчому майбутньому АДФ виросте у комерційному плані, а географія турнірів розшириться.
Спілкувався Дмитро ЗІНЮК